"Квітка — це вершина краси природи та рідного краю".

    Оксана Довбань: «Велика подяка від усіх українців народові Сполучених Штатів Америки за підтримку в боротьбі України за свою землю, свободу і незалежність. Американці, друзі, цінуйте життя, його красу, кожну мить. Бережіть родинні та культурні традиції, пам’ятайте своє коріння.

     Дерево можна пересадити в інший сад тільки з корінням, воно там прийметься, буде квітнути і плодоносити. Так само й людина».    

    Коли говоримо про мистецтво України, то хочеться розповісти про декоративно-візерункове народне малярство. Земля Українська щедро обдаровує працьовитих людей врожаями, квітами, дає прихисток численним видам пташок та звірят, а українці здавна втілюють їх у вишивці, малярстві, оздоблюють рослинними орнаментами ужиткові речі, розписують столи, тарелі, ба більше – мають традицію розписувати візерунками хати (як всередині, так і зовні), попередньо побіливши їх чистенько перед святами.

    Досьогодні у багатьох селах існують весняні змагання – чия хата краще розписана! Природнє розмаїття, певно, і сприяло тому, що в Україні існує багато регіональних типів такого народного малярства. Одним з найбільш відомих є Петриківський розпис. Чому Петриківський? Бо село, в якому цей розпис зародився, називається Петриківка, і розташоване воно в Дніпропетровській області. В 2013 році цей розпис було внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. 

    Квіти є основним елементом Петриківських орнаментів. Частими є зображення птахів, рідшими – зображення звірів та людей. І, як у кожному народному мистецтві, в Петриківському розписі є символіка.

    Ось деякі пояснення: квітка — це вершина краси природи та рідного краю; калина й мальва — символи дівочої краси; зозуля — символ таємниці невпинного руху часу; півень — пробудження, відродження; дуб — символ сонця. Майстри малюють пензликами, зробленими з котячої шерсті, нерідко пальцями. Підбір кольорів у традиційному Петриківському розписі доволі обмежений: найчастіше майстри працюють із червоним, що знаменує вогонь життя, силу духу, рідний дім; синім, який символізує спокій, силу та мудрість; а жовтий – життя, багатство та врожай. Важливо, що майстри Петриківського розпису ніколи не змішують одну фарбу з іншою. 

    Ми були раді познайомитися з майстринею Оксаною Довбань у 2022-му році. Ось як вона про себе пише: «Оксана Довбань народилась в 1975 році в Україні, м. Дніпродзержинськ (зараз Кам’янське) Дніпропетровської області. З дитинства захоплювалась малюванням, з відзнакою закінчила художню школу. Після закінчення школи, в 1992 році, довірилась серцю, обрала професію художника і поступила в училище № 79 с. Петриківка. Закінчила його з відзнакою у 1994 році за спеціальністю «художник розпису по дереву». 

    Перше знайомство і спроби опанувати Петриківський розпис почалися в шкільному віці з поїздками до села Петриківка, відвідинами музею Петриківського розпису та фабрики Петриківки «Дружба», що й дало поштовх обрати згодом саме цей напрямок в мистецтві. Близьке розташування Петриківки до Кам’янського посприяло тому, що у побуті часто можна було зустріти оздоблений Петриківським розписом посуд, ложки, дошки, вази, панно та інші декоративні речі.      

    Роботи мисткині знаходяться в приватних колекціях поціновувачів Петриківського розпису не тільки в різних куточках України, але і в Ізраїлі, США та Німеччині. З деякими роботами можна ознайомитись на сторінці Facebook – Petrykivka painting. Oksana Dovban».